Мальовничо
вигинаючись,
омиває
місто Десна
– голуба
колиска
древнього
міста. Саме
їй,
чарівниці,
завдячує
Чернігів
своїм
виникненням.
Давній
літопис
Нестора
згадує
Чернігів 907
роком.
Неодноразові
згадки про
центр
Чернігівського
князівства
в літописах,
легендах і
билинах
свідчать
про його
визначну
роль у житті
Давньоруської
держави як
важливого
торговельно-економічного,
політичного
і
культурного
осередку,
який
посідав
значне
місце після
Києва.
Сивочоле
місто
пишається
шедеврами
зодчества.
Разом з
Києвом,
Чернігів
вважається
скарбницею
архітектури.
Тут, на
відносно
обмеженій
території,
збереглося
найбільше
пам’яток
архітектури
давньоруської
доби 11-13
століть.
У
1033-1034 роках в
центрі
древнього
дитинця
чернігівський
князь
Мстислав,
син
Володимира
Великого,
заклав
собор
Святого
Спаса. В
спорудженні
брали
участь
місцеві та
константинопольські
зодчі. Було
збудовано п’ятиглавий
величний
храм. Собор
був
головним
громадсько-культовим,
політичним
і
культурним
центром
міста, а
також
усипальницею
князів
Мстислава
Володимировича,
Святослава
Ярославовича,
Ізяслава та
інших.
Можливо, тут
похований і
князь Ігор
Святославович,
ратна доля
якого
покладена в
основу
знаменитого
“Слова про
полк
Ігорів”.
На
північний
захід від
Спаського
собору у
першій
чверті 12
століття
під час
князювання
Давида
Святославовича,
було
закладено
храм-усипальницю.
Храмові
дано ім’я
князів
Бориса та
Гліба –
перших
давньоруських
святих.
У
1069 році
ченцем
Антонієм
Печерським,
а потім його
послідовниками
були
викопані
біля
підніжжя
Болдиних
гір Антонієві
печери. Їх
поступово
розширювали,
і згодом
вони
перетворилися
на
багатоярусний
підземний
комплекс. У 12
столітті
було
збудовано
Іллінську
церкву, яка
безпосередньо
сполучалась
з входом до
печер.
Троїцький
монастир,
будівництво
якого було
розпочато
за
ініціативою
Лазаря
Барановича
в 1677 році,
зведено на
найвищому
плато
Болдиних
гір.
Головною
спорудою
монастиря
став
Троїцький
собор,
збудований
за проектом
Іоанна
Баптиста на
гроші і за
сприянням
гетьмана
Івана
Мазепи в 1679-1695
роках. Саме
до цього
собору
приходять
віруючі щоб
вклонитись
Святому
Феодосію (зображення
ліворуч),
котрого
вважають
захисником
Чернігова.
Проносилися
вихори
історії. Об
стародавні
мури ламали
списи
монголо-татари,
тупили
шаблі
польські й
литовські
загарбники,
збивали
пиху вояки
кайзера та
фашистські
головорізи.
Давно
зотліли
кістки
чужинців, а
місто
стоїть,
незламне,
мов скеля.
Детальніше
про
Чернігів
About
Chernihiv in English
Валерій
Рябуха.
